З ініціативи адміністратора парафії храму Різдва Івана Хрестителя Володимира Клюмюка, за сприяння Винниківської міськради та участі освітньо-культурних закладів міста, винниківчани вшанували пам’ять депортованих українців.
Розпочався захід із молебня, який очолив Преосвященний владика Володимир Груца.
«Якщо ми згадуємо певні драматично-трагічні події – це є спогад чи спомин, але коли ми спогадуємо тих людей, які вже відійшли чи ті події, які відзначались певним драматизмом 75 років тому, це не є завжди легко на душі, але кажуть, що рани лікує лише час. Він може лікувати лише тоді, коли людина проводить з Богом, а коли людина цей час буде проводити в агресії, ненависті, прагненні пімсти рани лише поглиблюються. Але є ще щось важливіше, ще щось глибше – кажуть, що людина почувається мертвою, коли про неї вже ніхто не пам’ятає. Ми пам’ятаємо про наших попередників, тому вони живуть. А ще коли ми молимося за них – живемо і ми», – зазначив владика.
Слова шани висловив міський голова Винник Володимир Квурт:
«Це направду достатньо сумний рік в контексті ювілею у нашому місті, де багато родин пізнали власною долею усю гіркоту примусового переселення, цієї депортації. Сьогодні ми згадуємо і говоримо про те, що це варто пам’ятати. Пам’ятати і не забувати, що Україна має постати сильною державою. Щоб ніколи більше в майбутньому наші діти, діти наших дітей, не могли відчути на собі цей великий біль».
Продовжився день споминів у концертній залі Мирослава Скорика, що у СЗШ №29. Захід доповнили кіноуривками із історичних картин, ліричними виступами вихованців освітньо-культурних закладів та розповідями нащадків переселенців: голови Винниківського осередку «Об’єднання товариства депортованих українців із Закерзоння» Галини Стеців і свідка переселення, міського голови Винник 1982–1990 рр. Петра Лісного.
0
0
