м.Винники,вул.Галицька,20 Наша геолокація

т. 032 2295440, vynnyky_vykonkom@ukr.net

28.05.2019

Цей день в історії Винник: 35 років тому не стало священика Антіна Поточняка

Рівно 35-ять років тому, 28 травня 1984 року, у львівській в‘язниці на 71 році життя відійшов у вічність Антін Григорович Поточняк.

 

Цей, знеможений катуваннями, голодом, переслідуваннями з боку влади чоловік, був священиком УГКЦ і багато років служив на парафії у Винниках.

 

А народився Антін Поточняк у 1912 році в місті Стрий, що на Львівщині. У родині Поточняків було п‘ятеро дітей. Його батько Григорій, який працював машиністом на залізниці, виховав усіх своїх дітей справжніми українськими патріотами.

 

Усі діти були членами «Пласту», займалися різними видами спорту. У 1931 році вступив у Духовну академію, закінчивши її у 1936 році. Був висвячений на священика у селі Підлютому митрополитом Андреєм Шептицьким.

 

Після цього отримав призначення на парафію в село Вишенька Велика, що на Яворівщині (зараз цього села немає, бо його ще під час свого першого приходу знищила московська влада). Туди й перебрався на постійне місце проживання молодий греко-католицький священик.

 

Настав 1939 рік – початок найжахливішої Другої світової війни. Під ударами Німеччини та СРСР за два тижні впала Польща. І на територію Західної України вдерлися сталінські кати, які ж одразу почали встановлювати свої жорстокі й нелюдські закони. Серед перших їхніх жертв були греко-католицькі священики. У 1939 році разом із великою когортою священиків було арештовано й отця Антіна Поточняка. Та це був найкоротший період його перебування в неволі, бо невдовзі його відпустили. Але для родини Поточняків стало трагедією те, що рідного брата священика, Івана Поточняка (1915 року народження), було заарештовано. І цей молодий українець-інтелігент назавжди зник у московських катівнях. Про нього й зараз нічого не відомо. А тим часом нова московська влада почала облаштовуватися на щойно захопленій території Західної України. Для військових вирішили облаштувати величезний полігон саме на Яворівщині – квітучій землі, де кожний клаптик було дбайливо доглянуто працьовитими руками українських селян. Для цього людей брутально виганяли з їхніх домівок, ніхто не зважав на думки й потреби місцевих мешканців.

 

Товарняки, забиті західними українцями й місцевими поляками, вже мчали у далекий і страшний Сибір – справжнє пекло на землі, яке створила там московська влада. Сотні сіл і поселень було знесено для потреб московської воєнщини. Так назавжди зникло з лиця землі й село Вишенька Велика. А пароха цього села, отця Антіна Поточняка, було переведено на парафію у Винники, де він правив із 1940 року.

 

Тут отець Антін разом зі своїми парафіянами пережив німецьку окупацію. І ось на територію Західної України вдруге прийшли московські окупанти. Почалися репресії, депортації, катування. У 1946 році радянська влада вирішила остаточно знищити Греко-католицьку церкву. О. Антіну Поточняку було запропоновано зрадити рідну греко-католицьку церкву й перейти на службу в московську. Та винниківський священик категорично відмовився й відтоді розпочався його мученицький шлях комуністичними таборами.

 

До 1947 року церква у Винниках залишалася греко-католицькою. Не добившись бажаного від місцевого священика, сталінська влада вирішила все дуже просто й жорстко. Церкву було закрито, а священика запроторено до в‘язниці. Над ним було проведено, так званий, закритий суд, де звинувачено в допомозі українським повстанцям, і засуджено до семи років таборів у найжахливішому в ці роки місці на всій землі – Воркуті. Це було справжнє пекло, яке московські кати добре вміють влаштовувати для всіх непокірних народів. Там навіки залишилися мільйони в‘язнів.

 

Важка робота, холод і голод, нелюдські знущання тривали довгих сім років. Але Антін Поточняк вижив. Бачив тоді багато горя й смертей, безліч людських страждань, але вижив. І цьому допомогло спілкування з однодумцями, яких там було багато. Спілкувався там і з українськими повстанцями, і навіть із Йосипом Сліпим. Повернувшись із концтабору, отець Антін Поточняк проживав у місті Володимир-Волинський. У 1956 році йому навіть дозволили повернутися в рідне місто Стрий, де він прожив із ріднею два роки. Та Антін Поточняк продовжував виконувати свої священичі обов‘язки. За ним слідкували кадебісти, тому незабаром він знову потрапив у неволю. А причиною стала заборонена книжка, яку кадебісти знайшли у нього під час чергового обшуку (так людей постійно тероризували й знущалися з них).

 

Отож, 1958 рік, знову в‘язниця – три роки. 1961 рік – повернення до родини в Стрий. 1965 рік – знову тюрма (п‘ять років комуністичних концтаборів і стільки ж – позбавлення громадянських прав). Покарання за вірність Богу й рідній церкві відбував у в‘язниці міста Довгий Міст (Сибір, Росія). У 1970 році отець Антін Поточняк звільнився з місць позбавлення волі й повернувся у Стрий – до старенької матері. І відтоді він прожив на волі найбільший відтинок часу у роки радянської окупації (аж 13 років).

 

Знаємо, що отець Антін Поточняк і надалі виконував свої священичі обов‘язки. За ним і далі шпигували, влада робила все, щоб скомпрометувати його в очах громади. Спеціальні агенти розповсюджували всілякі нісенітниці й плітки про нього. Але Антін Поточняк у своїй глибокій вірі, патріотизмі й переконаннях залишався незламний, немов скала! А ще він навідріз відмовився визнавати себе громадянином Червоної імперії зла (СРСР). І всі роки страждань і мучеництва провів без радянського паспорта. І ось настав 1983 рік. Чомусь саме тоді кадебістів дуже схвилювало те, що старенький 70-річний священик не має радянського паспорта. Його знову було кинуто до в‘язниці Ось це вже був його останній термін. Серце священика не витримало важких випробувань: катувань, фізичного насильства, важкої праці, постійного переслідування й слідкування за ним стукачами і кадебістами. 28 травня завершився його земний шлях у камері львівської в‘язниці. Так окупанти переслідували всіх людей, які мали іншу віру, думку, громадянську позицію тощо.

 

Кажуть, що на обличчі священика навічно закарбувалася гримаса болю. Тому певно не знаємо як і за яких обставин він відійшов у кращий світ. Можливо кадебісти або знавіснілі кримінальники навмисне позбавили його життя. А можливо від усього пережитого в московському пеклі просто зупинилося його виснажене стражданнями зболене серце. Родина Антіна Поточняка й зараз мешкає у Винниках.

 

Володимир ГАВРИЛІВ

Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Календар подій

Листопад

14.2019


AEC v1.0.4

- Засідання міської ради

- Засідання виконкому

- Інші події


Стратегія міста

Інвестору