м.Винники,вул.Галицька,20 Наша геолокація

т. 032 2295440, vynnyky_vykonkom@ukr.net

21.10.2019

Петро Гулин: єдиний українець, який є членом Спілки художників Чехії, а роботи митця мають керівники одинадцяти країн Європи

Петро Анатолійович Гулин – заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки художників України (1977) і спілки художників Чеської Республіки (1995).Багаторазовий дипломант всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Його картини прикрашають музеї та приватні колекції багатьох країн світу, зокрема – Великобританії, Німеччини, Італії, Австралії, США, Японії, Південної Кореї, Норвегії тощо. У Винниках художник-авангардист живе з 2012 року.

 

– Пане Петре, а звідки ви родом?

 

– Я народився 24 червня 1942 року в с. Соколівка Крижопільського району на Вінниччині. Але це моя «фізична» батьківщина. А є ще одна – «духовна». І це Галичина. У 25 років я знайшов свою рідню по батьковій лінії – трьох сестер у Бердичеві, Одесі та Москві. Я не звик до родини… Так склалося життя. Закінчив два з половиною класи школи. У 25 років після армії склав іспити за шкільну програму екстерном. Але, я думаю, якби ходив у школу, як усі діти, був би іншим… Таким, як усі.

 

1968 року закінчив Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша. Працював у Художньому фонді України, спочатку в Тернополі (1968 – 1979), потім в Ужгороді (1979 – 1999). Але головну мудрість почерпнув із життя.

 

У 1970 році одружився з художницею Надією Кириловою. В творчому тандемі спільно виконували монументальні розписи, вітражі та ілюстрації до книг.

 

Мистецтвознавці оцінюють ці розписи як високохудожні, багатофігурні, складні за композиційною побудовою та багаті кольоровою палітрою. 

 

На початку 1980-х на основі закарпатських фольклорних мотивів  виконав серію зі семи алегоричних дерев’яних скульптур на тему «Дні тижня», ці скульптури разом із іншою пластикою складали ансамбль із художньо-декоративного оформлення парків та площ міста Ужгорода. 

 

Ви розпочали працювати в жанрі геометричних абстракцій і кольорових ліній ще в радянські часи і досить швидко здобули всесвітнє визнання. Як вдалося всупереч ідеологічним догмам радянського часу вибороти право на свободу творчості?

 

– Моя діяльність протягом 1970-1980-их років минулого століття була «чужою» для радянської спільноти. Від початку творчої діяльності вдалося позбавитися пут тоталітарної системи з її єдино можливим для творця методом соціалістичного реалізму. Жоден твір із мого доробку не означений радянською урапатріотичною риторикою.

 

У середині 1970-х. виконував численні ілюстрації до українських і зарубіжних видань (їх було понад півсотні) й міг вільно втілювати свої задуми в творчість. У ті часи було непросто відірватися від офіційного радянського реалістичного мистецтва. Але мені це вдалося. З того часу географія проведення та кількість персональних виставок чимала: в Москві (1976), Ужгороді (1981, 1992), Мукачеві (1981), Варшаві (1982, 1985), Празі (1994, 1996) Львові (1995, 2007, 2008, 2009, 2016), Києві (1993), Луцьку (2007, 2015) та інших містах Словаччини, Польщі та Чехії. Також я був учасником першої виставки українського авангарду в Лондоні (1990). Для мене чуттєво-знакова форма модернізму не данина методу, а  єдиний спосіб залишатися щирим і послідовним.

 

У митців модно видавати роботи в презентаційних альбомах.

 

– За модою не женуся. Але переконаний, що справжній художник не може бути відірваним від життя. І не він має говорити про себе, хизуватися своїм талантом. Про художника мають «говорити» його роботи. Тому в 2017 році у видавництві «Коло» вийшов друком двотомний персональний альбом моїх робіт під назвою «Живопис. PETRO HULYN»,  «Графіка. PETRO HULYN».

 

– У вашій майстерні багато робіт. Готуєтеся до виставки?

 

– Я до виставок не працюю. Художник має жити своїми роботами щодня. Колективних виставок не люблю. І слова «колективна» також не люблю. Воно якесь комуністичне. Хоча брав у них участь. Колись я був активніший. Показував свої роботи по всьому світі. А десять років я взагалі не виставлявся. Всі на мені поставили «хрест». А мені набридла суєта, хоча я багато працював. Самоудосконалювався. Люблю східну культуру, особливо поезію.  Із 2015 року знову почав активно експонувати свої роботи.

 

Ви – єдиний українець, який є членом Національної спілки художників Чехії. Складно було підкорити чеських митців і поціновувачів авангардного мистецтва?

 

– Я жив півтора року в Празі. Свою робітню мені віддав чеський художник. І я дійсно єдиний українець у їхній спілці. Подивившись мої полотна, в основі яких – прагнення заглибитися у фольклорний пласт національної культури, прадавні корені народних уявлень про землю, всесвіт, життя і смерть, правду, добро, красу– і прийняли навіть без організації персональної виставки.

 

На що спрямовуєте свої знання, енергію, досвід в останні роки?

 

– На жаль, маю проблеми зі здоров’ям, а це обмежує роботу. Були персональні виставки, зокрема в 2016 році   відбулося відкриття виставки «Живопис» у Національному музеї у Львові. Організував кілька виставок сина Назара (1970-2003). Він помер у майстерні, де залишилося лише 29 робіт, а решта розікрали. За півтора року я зібрав і впорядкував 170 робіт. Назар прожив коротке життя, але, дивлячись на його картини, цього не скажеш. Він еволюціонував як художник дуже стрімко. Остання виставка Назара Гулина (посмертна) відкрилася 5 червня 2018 року у львівській галереї «Дзиґа».  Роботи дібрані таким чином, аби можна було простежити еволюцію творчості від реалізму до абстракції.

 

Багато часу присвятив організації Музею сучасного українського мистецтва в Луцьку як радник і куратор. У його створення вклав кошти чоловік, якого я називаю «новий тип українського бізнесмена», бо йому не шкода грошей на культуру, адже розуміє її значення для розвитку нації.  Музей запрацював 24 серпня 2018 року. Це приватний музей нового покоління, який відкриває маловідомих, але талановитих українських митців, тут організовують різноманітні культурні заходи. Загалом це важлива подія для України та українського культурного життя. Якщо Україна підніме свою духовність, ми здобудемо державу, про яку мріємо.

 

Розмовляла Лариса Кубська

 

Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Календар подій

Листопад

14.2019


AEC v1.0.4

- Засідання міської ради

- Засідання виконкому

- Інші події


Стратегія міста

Інвестору