м.Винники,вул.Галицька,20 Наша геолокація

т. 032 2295440, vynnyky_vykonkom@ukr.net

21.10.2019

Христина Максимович: іконописиця від серця, роботи якої випромінюють Божественну енергію і незламний дух

Христина Максимович народилася у Винниках 29 липня 1976 року. Жила на вулиці Стрілецькій. Померла 15 червня 2008 року.

 

Творчість Христини – творчість людини, яка знала, що помирає, але прагнула залишити свої ікони, складені з власної системи образів, для громади.

 

Христина Максимович майже половину свого короткого життя боролася з важкою недугою. Боролася так, як славетна Леся Українка, – до останнього подиху. Зброєю було не слово, а малюнки, що випромінюють божественну енергію, – ікони.

 

Ікона має здатність здійснювати зв’язок із тим, хто на ній зображений, додає віру в могутні можливості людини… Христина Максимович жила надією, боролася за життя саме своєю вірою в Бога. Таку її життєву позицію відзначив владика Макарій, нагородивши благословенною грамотою «за доброчесне служіння у Святій вірі Православній, мертвенність і труди во славу Святої УАПЦ святих Володимира і Ольги м. Винники». У 2002 році вона виткала хоругви Володимира і Ольги, які й зараз прикрашають цю церкву.

 

За життя роботи Христини не експонувалися. Після смерті – «оживають» щоразу на нових виставках. Улітку 2009 року відбулися дві виставки робіт Христини (у залі на вул. Вірменській і Ф. Ліста),  а також у Католицькому університеті.

 

31 жовтня 2013 року у виставковій залі на Святоюрській Горі презентували персональну виставку малярства Христини Максимович.

 

2014 року – виставка малярських і графічних полотен  у галереї  на площі св. Юри, де було представлено понад 20 студентських робіт.

 

24 жовтня 2015 року у Львові (Галерея «Iconart») показали серію ікон «Притчі Христові», що виконані Христиною Максимович в якості дипломної роботи на кафедрі сакрального мистецтва.

 

20 січня 2016 року в Галереї Львівської національної академії мистецтв відбулося відкриття ретроспективної виставки кращих студентських робіт кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ, на якій були й роботи талановитої винниківчанки.

 

У червні 2016 року ікони Христини можна було побачити в музеї Пінзеля, де представляли виставку «Оновлення традицій», яку сформовано з кращих робіт студентів, випускників і викладачів, намальованих за двадцять років існування кафедри сакрального живопису Львівської академії мистецтв.

 

…Дівчина закінчила дев’ять класів у СЗШ № 47. Тато – доцент НУ «Львівська політехніка», мама – біохімік. Перше захоплення малюванням з’явилося завдяки вчителеві – багаторічному директору СЗШ № 47 Йосипу Годунькові. А після школи був коледж ім. Труша, в якому вивчала ткацтво. Деякий час у мистецькому закладі читали лекції австрійські викладачі. Вони вибрали найкращих студентів для поїздки в Австрію, яка славиться традиціями ткацтва. Христину помітили, вона вчилася на курсах в Австрії, отримала міжнародне визнання з техніки ткацтва.

 

Коледж закінчила з червоним дипломом, відповідно вступила без іспитів в Академію мистецтв на відділ «Художній текстиль». Провчившись один семестр, дівчина зрозуміла, що нічого нового про ткацтво вже не дізнається, її приваблювало духовне, хотіла славити Бога, тому вирішила навчатися на відділі «Сакральне мистецтво».

 

Прагнула знань, прагнула удосконалення… І це помітив лауреат Шевченківської премії, член Спілки художників України Микола Бідняк, який жив у Торонто. Він приїхав поділитися своїми знаннями з українськими студентами. Христина єдина з Академії стала стипендіаткою художника з міжнародним визнанням. На стипендію купувала мистецькі книжки про ікони.

 

Закінчила Академію в 2005 році. Захистила дипломну роботу на тему: «Серія ікон «Притчі Христові». Однією назвою об’єднала сім картин: центральна ікона «Христос», ікони «Притча про блудного сина», «Притча про доброго пастиря», «Притча про милосердного самарянина» на ін. Центральна ікона «Христос» є своєрідним  ключем до серії ікон: «Усе, що говорив Ісус народові притчами, і без притч їм не говорив, щоб справдилося, що сказав пророк, кажучи: «У притчах відкрию уста свої, розповім про тайни від початку світу (Псал. 77,2). Каже Христос своїм учням: «Вам і без притчів дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано, бо вони, дивлячись, не бачать, і слухаючи, не чують і не розуміють».

 

Керівник дипломної роботи, завідувач кафедри сакрального мистецтва Академії мистецтв, професор, народний художник України Роман Василик із жалем згадує про Христину: «Такі студенти запам’ятовуються на все життя. Коли вона разом із одногрупницею Любою Когут вступила до нас після закінчення коледжу Труша, мій друг – винниківчанин Тарас Левків, який був покровителем і вчителем Христини, сказав: «Не загубіть цих дівчат, вони дуже талановиті». І справді, Христина вирізнялася серед інших. Була дуже добре обізнана в богослів’ї, що допомагало працювати над іконами».

 

Пан Роман зазначив, що дівчина завжди усміхалася, хоч хворіла, але ніколи ні на що не нарікала, не показувала своєї біди. А от у роботах відчувався її внутрішній сум. «Мабуть, Христина знала, що їй недовго залишилося бути в цьому світі, – каже Роман Василик. – Малювала переважно в темних чорно-коричневих тонах, не використовувала активних кольорів. А от праці вклала в кожну роботу аж забагато. Частенько не встигала доробити ікону, бо по кілька разів її переробляла, була надзвичайно відповідальна і вимоглива до себе. Багато працювала над ескізами, збільшуючи діапазон пошуку. Робила ретельний внутрішній відбір – це характерна ознака талановитості. Малярство Христини відзначається глибоким змістом, вдалим розкриттям складних тем».

 

Дослідниця Марія Іванюта розповіла про хоругви зі зображенням святих Володимира і Ольги, що знаходяться в церкві Винник: «Це був дипломний проект Христини Максимович. Робота виконана  за три місяці на ткацькій рамі. Керівник дипломної роботи – Ірина Данилів-Флінта. Уже в цих творах спостерігається бажання молодої художниці до узагальненої пластичної мови. Підкреслена статичність постатей, дещо геометризована. У  ранній роботі вже простежуються індивідуальні творчі риси художниці. Вона досягає образотворчої декоративності графічністю, площинністю, композиційною грою кольором і фактурою. Центральний фрагмент ікони витканий гладким тканням із елементами настилів і прикрашений бусинами. Для фонової частини майстриня підібрала саржеве переплетення, яке обрамлене червоною смужкою. Особлива увага приділена розкриттю декоративних якостей ткацького матеріалу».

 

Іконописна техніка не є непорушною константою у творах Христини, а швидше заданими нотами, з яких художниця варіює власну мелодію. Колорит робіт є доволі стриманим і нагадує колорит давніх українських ікон з притаманним їм вохренням облич.

 

Основна ідея творчості Х. Максимович – передати ідею поглядом, образом за допомогою відпрацьованої і неповторної стилістики. Квадратизовані, цілісні форми у поєднанні з графічними вирішеннями в середині форми  (прошкрябування площин, контурна графіка), додають роботам особливої внутрішньої наповненості, могутності.

 

Мама Олександра розповіла, що доньці щастило на добрих вчителів: Т. Левків, Я. Мартинюк, М. Кристопчук, К. Звіринський, В. Овсійчук, Р. Василик.  Але дівчина була такою старанною ученицею, що охоче вбирала нові знання й поради. Навіть перебуваючи в Римі на запрошення Українського католицького університету, встигла відвідати багато музеїв, вивчаючи старовинні традиції іконописання.

 

Творчість Христини Максимович має чимале значення для сучасного сакрального мистецтва. Її роботи вивчають і опрацьовують, оскільки вони є виявом образу Бога, вічних ідей, обдуманих і перенесених через призму унікального бачення людини, яка жила в наш час. В унікальному стилі автора поєднано монументальність і динаміку. 

 

Лариса Кубська

Share on Facebook0Share on Google+0Tweet about this on Twitter

Календар подій

Листопад

14.2019


AEC v1.0.4

- Засідання міської ради

- Засідання виконкому

- Інші події


Стратегія міста

Інвестору