Голосування за номінантів “Почесний громадянин Винник” – 2018 рік

Йосип Миколайович Годунько народився 1940 році в с. Дрогоєві Перемишлянського повіту (Польща). Дитинство пройшло в селі Верхня Білка Пустомитівського району. Далі навчання в сільській середній школі, армія, захоплення малярством та опанування майстерності слова – поезії.

Йосип Миколайович знана і шанована у Винниках людина. Він близько сорока років свого життя віддав роботі в освіті, працюючи вчителем та директором школи № 47. А до свого 70-річного ювілею потішив поціновувачів мистецтва новою виставкою живопису, яку експонували в Історико-краєзнавчому музеї Винник. Написані маслом картини, на яких переважно зображені квіти, змальовані з власно вирощених квітів.

Окрім цього Йосип Годунько — не тільки художник, він видав чотири поетичні збірки. Перша збірка «Переджнив’я» була надрукована у 1996 році. Дві наступні продовжують першу, тому дістали назву, «Жнива» (1998 р.) та Обжинки» (1999р.). Четверта — «Два Перстені».

Наділений багатьма талантами, він не розгубив їх у рутинній буденщині, а зумів розвинутися завдяки щоденній праці, подарувати світлі мистецькі надбання винниківчанам.

Мирослав Михайлович Скорик – Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства, співголова Спілки композиторів України.

Народився 13 липня 1938 року у Львові в родині українських інтелігентів. Перше знайомство з музикою отримав у сім’ї, а до систематичних занять музикою Мирослава заохотила С.Крушельницька. За її порадою, він починає вчитися у Львівській музичній школі-десятирічці.

У 1955—1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича. В цей період Мирослав Михайлович проявив творчу активність – був постійним учасником засідань Студентського Наукового Товариства. Грав в студентському оркестрі, в 1963 р. організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка. По завершенні стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики С. Прокоф’єва», отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.

В 1964 р. створює музику до стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». у 1963-1966 роках викладав композицію у Львівській консерваторії, а з 1966 р. до кінця 1980-х років викладав композицію у Київській консерваторії. Тривалий час працював у США, з 1996 — в Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 — завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. Паралельно викладав у Львівській консерваторії.

З 2002 — художній керівник фестивалю «Київ Музик Фест». У 2005 — голова журі фестивалю «Червона рута», у 2006—2010 роках — співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011 року був призначений художнім керівником Київської опери, на цій посаді працював до 2016 року.

У 2016 році підтримав ініціативу мистецького проекту «Львівська філармонія у Винниках». В 2017 році іменем М.М. Скорика названо концертно-глядацький зал в СЗШ № 29 у м. Винники.

Твори Мирослава Скорика регулярно виконуються в Україні, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді, Австралії. Часто композитор виступає як диригент і піаніст із виконанням власних творів.

Лідія Дмитрівна Гайдар (*1928) – Народилася в місті Красноград Харківської області в родині колгоспників. В 1951 році закінчила філологічний факультет Харківського Державного Університету ім. М. Горького за спеціальністю українська мова та література. Від тоді розпочинає педагогічну діяльність в середніх школах Харківської та Львівської областей. У 1952 році одружилася з військовослужбовцем. У 1954 році переїжджає з сім’єю до м. Винники. З 1955 року працює завучем Винниківської школи № 47, а з 1967 року організатором позакласної та позашкільної роботи. З 1977 до 1988 року працює вихователем школи-інтернат № 9 м. Винники. У 1985 році нагороджена медаллю «Ветеран праці». З 1990 по 1991 працює редактором Львівського підприємства кінематографістів. Виховала двох дочок, двох онучок та двох правнучок. Гайдар Л. Д. користувалась заслуженим авторитетом у колі колег, своїх учнів та їх батьків.

«Я горда за своїх колег, вчителів м. Винник, які своїми знаннями і працею допомогли сотням випускників винниківських шкіл одержати освіту, здобути гарні професії, зайняти високі посади і бути хорошими людьми».

Л. Гайдар

Марія Петрівна Криса (*1928) – Народилася у селі Чижиків, що поблизу Винник. Через війну змогла закінчити лише 6 класів середньої школи. А через важку ситуацію в сім’ї: брат загинув на війні, старшу сестру забрали в Німеччину на роботу – переїжджає до Винник і працює на Тютюновій фабриці (близько 6 років) після цього влаштувалась на Швейну фабрику. Двічі на тиждень їздила до села Чижиків, щоб допомогти матері та малому племіннику, якого виховувала від народження.

П. Марія у Винниках відома тим, що багато років випікає надзвичайно смачні пляцки та весільні короваї. Найбільше весільне замовлення, яке було в п. Марії – це більше 50 пляцків, які сама пекла, перекладала та оздоблювала різноманітними візерунками і всі були різними, несхожими один та іншого. Має багато зошитів з рецептами, якими обмінювалася з винниківськими газдинями, у них теж позичала переписи смаколиків. Короваї почала пекти, бо ніяк не пам’ятала рецептів, постійно треба було підглядати до зошитів, а у короваю все простіше. Проте пляцки виходили дуже добрими. Всі замовлення короваїв п. Марія записувала до зошитів, тому має декілька списаних з майже усіма замовниками весільних короваїв. А їх було чимало, адже короваї п. Марії – це витвір мистецтва, там: і пташки, і грибочки, і коралі, зірочки, сердечка – все виготовлене з прісного тіста.

У 2007 та 2008 роках на Святі хліба у Львові отримала відзнаку та Диплом за збереження та підтримку давніх українських традицій хлібопекарства, організованого Гільдією приватних пекарів та кондитерів Львівської області.

Марія Криса була учасником церковного хору, адже ще з дитинства мала гарний голос та навчилась українських пісень. Брала участь у споруджені Храму Володимира та Ольги у місті Винники.

А ще пані Марія є чудовою майстринею з вишивання. Рушники, скатертини, сорочки надзвичайно барвисті, адже майстриня вкладає у них свою душу. Один обрус вишивала для церкви, спочатку він був в церкві Воскресіння, а зараз в церкві Володимира та Ольги у м. Винники. Маючи найкращі думки та наміри, співаючи українських пісень – вишиванка стає безцінним оберегом.